Владимир Нечипорук в Нью-Йорке
Генеральный продюсер Ukrainian Fashion Week Владимир Нечипорук побывал в Нью-Йорке на мероприятии Натальи Швачко - и не только...
С

импатія з третього погляду

Вперше втрапив на Манхеттен в середині 90-х минулого століття. Не сподобалось. Бо практично нічого не бачив. Телекомпанії, комісія з питань телебачення, рекламна агенція, юридична контора, що врегульовує телезакони і т.д. Таксі, метро, конференц-зали, вечері в ресторанах народів світу із позамежною кількістю гострих приправ. Потім дві години шопінга і вйо на Вашінгтон.
За десять років по тому майже те самісіньке, тільки я вже не тележурналіст, а поважний продюсер Українського Тижня моди в складі бізнес-делегації, яка готувала сприятливий грунт для нового Президента після Померанчової революції. Смайлінг, ля-ля, бізнес-дрінк, ля-ля, коротка екскурсія по Даун-Тауну і знову дрінк, але вже в літаку..
І нарешті – листопад 2009, участь в благодійному проекті нашої співвітчизниці Наталії Швачко за підтримки нашого Тижня, мета якого зібрати кошти для Українського Фонду боротьби із раком шкіри.
Буреніна, Караванська, Земськова, Ворожбит в одному літаку плюс Данилевська, і ти вже відчуваєш себе представником інтелектуальної еліти країни. А на бек-вокалі – ген. продюсер, технічний директор (обидва Володимири Нечипоруки), топ-модель Юля Галкіна і непересічна Тетяна Гриценко – талановитий перукар (буде презентувати колекцію Poustovit).

Владимир Нечипорук в Нью-Йорке

Чому українська мода краща за український футбол

Адреса зали, де має проходити захід, приємно вражає – 5 авеню на перетині із 29 стріт. Читаю буклет і пишаюсь тим, що зачіски для нашого шоу буде робити Yamamoto, правда інший – Takashi. Серед лотів, які пропонуються на благодійному аукціоні – два запрошення на UFW, також запрошення на Grammy award, EMMY і різні тури. В принципі, непогана компанія. Після звичних маніпуляцій із розставлянням стільців, столів, поклейки оракалових лого наших дизайнерів, трохи нервуємось через запізнення кейтерінгової компанії. Як ви розумієте, американці навіть на фешні чи благодійництві не можуть без певної кількості калорій.
На календарі – 18 листопада, матч Україна – Греція. Встигаємо збігати в готель, де зупинилась Караванська (це неподалік, теж на 29-й стріт), і подивитись 1-й тайм цієї ганьби. Вертаємось на репетицію, бо Володимир Нечипорук-молодший опановує роль звукооператора, запускаючи саунд-треки з iPod через якісь хитромудрий перехідник.
Нарешті почали збиратись гості. Максимальна гучність у привітаннях і спілкуванні. Аперитив, фуршет, знайомства. О, і пан Посол Олег Шамшур знайшов можливість підтримати своєю присутністю цю шляхетну справу. Ведучому із своїм невеликим запасом англійських слів намагаюсь пояснити, що між Буреніною і ЗемськоваВорожбит треба затягнути паузу, бо необхідний додатковий час на переодягання і тюнінг зачісок. Дивлюсь йому в очі – наче зрозумів. Про всяк випадок знаходжу україномовну волонтерку і для закріплення знань повторюю ще раз. Вері гуд і Ол райт!

Владимир Нечипорук в Нью-Йорке
Вступні промови Наталії Швачко і Олега Шамшура були лаконічними і емоційними. І, мені здається, зворушили аудиторію. Наскільки? Дізнаємось під час торгів на благодійному аукціоні після показу. Показ проходить нон-стоп, без несподіванок, Галкіна на фоні інших просто мега-стар, хоча склад моделей досить непоганий. Оплески наприкінці були щирими і достатньо бурхливими.
Аукціон. «Ти азартен, Парамоша, и это тебя губит». На жаль, це не про американців часів економічної кризи. У нас точились більш запеклі битви. З гордістю можу сказати, що запрошення на UFW пішли за 5500 американських грошей. Приємно.
After-party на 5-й авеню мало чим відрізняється від Паркової алеї чи вулиці Мазепи: дрінк, знайомства, обговорення колекцій, компліма Галкіній, подяка всім членам нашої делегації, аналогічна чемність з нашого боку, адже понад 150 000 доларів будуть абсолютно незайвими в Україні для боротьби із цією важкою хворобою. Серед світських розмов отримуємо підтвердження від чоловіка Швачко – Михайла Сєдого, що завтра у нас екскурсія на Уолл-стріт, на біржу. Дивився фільм „Уолл-стріт” разів три і уявити не міг, що туди втраплю.

Владимир Нечипорук в Нью-Йорке

Уолл-стрит, або як брокери остовпіли від нашої нахабності…

Отже, вранці, як круті брокери, домовляємось зустрітись на Уолл-Стріт. Протитерористичні стовпи є сумним атрибутом сьогодення, а на цій вуличці їх понатикано – цілий ліс. На кожному куті стоять поліцейські автівки з камерами, взад-вперед ходять поліцейські із собаками, які за милю впізнають запах вибухівки. В приміщенні самої біржі для цих собак відведено величезну кімнату. Про це все ми дізнаємось, очікуючи Оксану Караванську, яка традиційно запізнюється. Як нам під час Тижня вдається розпочинати її показ вчасно, незрозуміло. Авторитет Михайла тут фантастичний. Караванська забула паспорт, одну із дівчат забули попередити, що в джинсах не можна, її подружку в список вписали від руки. І з усіма цими порушеннями ми всі все ж таки втрапили всередину. При суворій забороні фотографувати нам, як гостям Михайла, дозволяють типу швиденько. Швидкість «фантастична» – хвилин 10 в різних позах і на різних фонах. А остаточно нас добило те, що нам дозволили не тільки з галереї дивитись, але й спуститись до зали, де вирішуються фінансові долі мільярдів землян. Брокери просто остовпіли від такої нахабності, тому нас швидко повели до зали трейдерів. Різницю між тими та іншими запитайте в знайомого викладача з економічного факультета. В кожного на робочому місці 6-8 моніторів, навколо безліч інформаційних табло, 1000-відсоткова телефонізація – голова йде обертом навіть без спроб роздивитись інформацію, не кажучи про те, щоб її переварити. Заходимо в бокс, де робоче місце нашого гіда, екстерн-курс світової економіки, цікавий факт, що на 16 годину кожен день запрошують відому людину, незалежно від сфери її діяльності, для того, щоб вона подзвонила у дзвінок, сповіщаючи світ, що торги закінчились і можна трохи поспати, доки не почне роботу Токійська біржа. На чемне запитання нашого гіда, чи є ще якісь питання не втримуюсь: «А можна натиснути якусь кнопочку?»… Не повірите – натиснув. Правда на компі, який потребував введення пароля.

Владимир Нечипорук в Нью-Йорке

Сохо, або як ми випередили Тобі Макгвайра

Не буду деталізувати всю нашу культурно-гастрономічну програму цих днів. Лише кілька реплік. В Музеї «Ньюйоркского КТІЛПа»( Fashion Institute of Technology) позаздрив американським дизайнерам, як ними опікуються не тільки організатори Тижня моди. Експозиція «Краса по-американські» (сукні від 30-х років до наших днів), звичайно, цікава, але навіть у тих наших дизайнерів, що були там, траплялись роботи не менш концептуальні, але у нас немає такого музея, немає такої піар-підтримки, немає такого патріотизма до виробленого у рідній країні. А у Данилевської, як і у всіх землян, лише 24 години в добі.

Владимир Нечипорук в Нью-Йорке

В суботу вразили черги в ресторани. Можливо, це тільки в Сохо. Але черги – часів «Совка». Приміром, ми вже доїдали друге, а Тоbey Maguire (виконавець ролі Спайдермена), ще продовжував стояти в черзі з невеликими шансами ближчим часом втамувати голод. Хоча добряча година в нього вже пішла на очікування. З Тоbey це вже була наша друга, якщо можна так сказати, зустріч. День перед тим ми його бачили в лобі одного з готелів, де в нас були перемовини. Поруч сидів худорлявий неголений хлопець, дуже схожий на Спайдермена. При більш прискіпливому роздивлянні – такі-да, Maguire. Наш американський приятель не полінувався взяти в нього автограф на нашому рахунку за каву.

Потяг до Нью-Джерсі та спринтерські навички пані Данілевської

Це було ввечері, а вранці – хіт нашої довільної програми – відвідини баскетбольного матчу NBA «Нью-Джерсі – Нью-Йорк». Грали в Нью-Джерсі. Виповнилась мрія ідіота. Починаючи з того, що школярем я був капітаном збірної Комі АРСР з баскетболу і закінчуючи тим, що востаннє я зламав палець, граючи в баскетбол місяць тому. Відповідно вам зрозуміле моє, м’яко кажучи, небайдуже ставлення до NBA.

Владимир Нечипорук в Нью-Йорке

Якщо ви ще не втомились, трохи пригод до матча. Як я вже казав, грали в Нью-Джерсі. Квитки нам Наталка з Михайлом купили заздалегідь. До речі, недешеве задоволення – 185 баксів з носа. І це ще не матчі плей-офф! В «інструкції» було написано, що дістатись до спортивної арени ми можемо автобусом з автовокзалу, який в кварталі від нашого готеля. Перед сніданком вирішили купити квиточки на автобус, щоб із спокійною совістю з’їсти ранкову порцію хот-догів. Але.. В першому інфовіконечку – «Пройдіть, пліз, в інший термінал». Не питання. Пішли, знайшли, там симпатичний афроамериканець, який, певне, любить співати, бо відповідав він наспівуючи:
– Цього сервіса вже не існує, вам треба пройти вісім кварталів на південь, сісти на поїзд, потім пересісти на автобус…
– Але ж нам наші друзі написали, що звідси.
– Цього сервіса вже не існує, вам треба пройти вісім кварталів на південь, сісти на поїзд, потім пересісти на автобус…
– Але ж..
Дивіться знову куплет перший. Черга за нами вже була готова стати хором Верьовки, щоб теж проспівати цей шлягер. При зустрічі я вам наспіваю цю мелодію.
Пролетіли ми ці вісім кварталів на південь. Знайшли цей Пен-стейшн, касу транзіта до спортарени Нью-Джерсі, заплатили гроші і вже в спину почули, що варто поспішити, бо до відходу потяга залишилась «ван мінет». Ніколи не помічав раніше за Данилевською такої прудкості. Вилетівши на платформу, ми вже чули дзеленчання кондуктора.
– Це потяг на Нью-Джерсі?
– Заходьте вже!
– Командір, так цей потяг на Нью-Джерсі?
– Заходьте!
Заскочили, у доброзичливих пасажирів запитали, чи все ж таки цей потяг на Нью-Джерсі. Так. Але ж коли нам виходити? Нічого, зараз підійде кондуктор, запитаємо. Поїзд швидкісний, в тонелі під Хадсон-рівер мчить швидко. Кондуктор вже біля нас.
– А коли нам виходити? – потяг якраз почав зупинятись, кондуктор обернувся до вікна.
– Вже.
Ніхто із пасажирів і подумати не міг, що нашому з Ірою онуку вже скоро 6 років – не кожен призивник в два стрибки здолав би відстань до виходу.
– Володь, а можна при наступному нашому запитанні відповідь даватиме нам більше часу, ніж хвилина або секунда?
Можна. Бо далі все було спокійніше. Крім виконавчої майстерності афроамериканських чарівників м’яча, вразила атмосфера навколо матча. Безліч додаткових шоу від груп підтримки – дитячих і юнацьких, піротехніка під час представлення команд, колоритні «пацани» із цепурами, на яких коня можна водити, і золотими хрестами, важчими за каменюку від Герасіма для Муму.

Владимир Нечипорук в Нью-Йорке

Повернення на Батьківщину відбулось без якихось надускладнень. Інформація для тих, хто, можливо, не в курсі. «Аеросвіт» дозволяє два місця багажу не важче за 23 кг кожен. Одне місце безкоштовне, інше – 50 баксів, в салон – до 8 кг. І якщо в салон кг туди – кг сюди ролі не грають, то 23 кг – це догма. Нам, наприклад, довелось перепаковувати колекції.
Гуд бай, Америко – Доброго дня,Україно.
Дякую, що мали сили і час дочитати:).
 

Текст и фото: Владимир Нечипорук.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: